Блоґ Мустанґа v3.5

#twitternopil №1

27.09.09 о 13:35

Пшжжж-шшшш-жжж… Прийом! Прийом! Як чутно?

О, Ви й досі читаєте мій блоґ? Чудово, бо я вже думав що крім купки спамерів тут вже й не залишилось нікого. Півроку я нічого сюди не писав лише тому, що не надто й хотів. Знаю, це дивно виглядає після виходу статті «успіх потребує активності» (звісно, якщо Ви ще пам’ятаєте таку), але натхнення справді не було, навіщо ж тоді пересилювати себе і вимушено народжувати тексти? Воно має линути від душі, правда ж?

Отож, спробую продовжити писати у блоґ (вже й забув як це робиться )

Протягом цієї перерви я продовжував писати у свій Twitter (це така мережа маленьких блоґів, основною фішкою яких є обмеження на 140 букв та пробілів у записі). Там, за кілька років існування, встигла сформуватись добротна українська спільнота. Наступним етапом її розвитку стали зустрічі твіттерян «наяву», спочатку у Києві, Львові, а згодом їх ініціативу підхопив і Тернопіль, який за даними «україномовного Твіттеру» посідає почесне третє місце серед міст України.

Організувати зустріч погодились @ukrainets та @werter (який на жаль не зміг прийти через проблемі зі здоров’ям). Датою проведення призначили суботу 26-го вересня.

Коли я прийшов лише другим, то стало дещо лячно — невже провал? Але невдовзі почали з’являтись й інші, тобто загалом у зустрічі взяли участь:

1. Василь @ukrainets — організатор, якому ми завдячуємо чудовим квестом «знайди пташку», а головна тернопільська площа — невеличким різнобарвним «вандалізмом» на собі
2. Руслан @MustangUA — власне я
3. Ростислав @Rostyslav
4. Роман @eXtendedZero
5. Ольга @olga_ternopil

Познайомившись ми відправились залишати слід в історії до першого дощу — різнобарвною крейдою написали на асфальті #twitternopil та свої ніки (дивно, але поки що ніхто не казав мені, що бачив мій нік на площі ), а @werter дивився у WEB-камеру, що встановлена на нашій площі, жартома кажучи нам «вище-нижче» та «хлопці, треба було «Аріалом» писати». Вийшло у нас щось приблизно таке:

Ще трохи помилувавшись написом, ми пішли до пам’ятника Шевченку, у деревах навколо якого (як по секрету розповів нам @ukrainets ) заховались п’ятеро великих пташечок (несправжніх, звісно ) і одна маленька «бонусна», і от хто знайде їх найбільше отримає великий приз, а хто «бонусну» маленьку — відповідно маленький. Переможцем у обох номінаціях виявився @Rostyslav, він і отримав усі солодкі подарунки, проте чемно вирішив поділитись ними з усіма

Після нагородження ми відправились у розташований неподалік арт-бар «Коза», де у невимушеній атмосфері провели за розмовами ще дві-три приємні годинки.

Коли зустріч підбігла кінця, всі одноголосно погодились зробити ще одну таку і з багажем позитивних емоцій попрямували додому чи на роботу. Слідкуйте за @terntwevent і Ви неодмінно дізнаєтесь про наступну зустріч (сподіваємось, вона буде більш чисельною ніж ця).

(Фото зроблені мною та @ukrainets )